Висока важливість
26 серп. 2026 р.
Оцінити ефективність топічних інтраназальних терапій для управління епістаксія у пацієнтів із спадковою геморагічною телангіектазією (СГТ) та порівняти їх з плацебо-терапіями.
Було проведено систематичний огляд, аналізуючи існуючі клінічні дослідження, які розглядали використання різних топічних інтраназальних лікувань для епістаксії, асоційованої з СГТ. Ефективність, безпека та переносність були основними показниками, які оцінювалися відносно плацебо-контролів.
Огляд виявив, що кілька топічних лікувань демонструють різні ступені ефективності у зменшенні частоти та тяжкості епістаксії у пацієнтів з СГТ. Обнадійливі результати були відзначені для засобів, що підвищують місцевий гемостаз, хоча значна варіабельність у дизайнах досліджень і результатах була присутня.
Оглянуті дослідження мали гетерогенні методології, малі розміри зразків та обмежене тривале спостереження, що може вплинути на узагальненість отриманих результатів. Крім того, було мало прямих порівняльних досліджень проти плацебо.
Враховуючи повторювану і часто важку природу епістаксії у пацієнтів з СГТ, ідентифікація ефективних стратегій лікування є вирішально важливою для покращення якості життя пацієнтів. Цей огляд надає уявлення, яке може призвести до більш обґрунтованих клінічних рішень та розроблення стандартизованих лікувальних протоколів.
Показано англійською
OBJECTIVE: To characterize the landscape of topical intranasal therapies in hereditary hemorrhagic telangiectasia (HHT) associated epistaxis, evaluate comparative effectiveness versus placebo, and define their potential adjunctive role within evolving treatment paradigms. DATA SOURCES: MEDLINE, Embase, CENTRAL, ClinicalTrials.gov, and the WHO-ICTRP were searched through May 2025. REVIEW METHODS: English-language studies of adults with HHT treated with topical agents for epistaxis were included. Study selection and data extraction were performed using Covidence in accordance with PRISMA guidelines. Risk of bias was assessed using Joanna Briggs Institute (JBI) checklists. Due to study heterogeneity, results were synthesized narratively. RESULTS: Of 310 records, 20 studies met inclusion (n = 590). Within-group reductions in Epistaxis Severity Score (ESS) were frequently observed; however, no topical class demonstrated consistent superiority over placebo in randomized controlled trials. Bevacizumab showed the largest reduction in ESS among case series (mean -3.3, n = 26). Across all agents, adverse events were uncommon and primarily limited to mild localized irritation. CONCLUSIONS: Current evidence does not support durable or clinically meaningful efficacy of topical intranasal monotherapy beyond placebo for HHT-related epistaxis. However, this absence of definitive efficacy reflects a structural evidence gap rather than a lack of biologic plausibility or patient-centered benefit. Given the phenotypic heterogeneity of HHT and the biologic variability in treatment response, topical agents remain clinically relevant as frontline adjunctive options for otolaryngologists managing this condition before systemic therapies become necessary. This review provides a framework for evidence-informed agent selection in the context of multimodal HHT care.